Чому дитина постійно хворіє — типові причини | Ліки від грипу та ГРВІ

Багато батьків стикаються з ситуацією, коли малюк лише тиждень ходить у садочок чи школу, а потім два тижні хворіє вдома. Повторювані застуди та інші інфекції викликають тривогу: чому дитина постійно хворіє? Чи справді в дитини “слабкий імунітет”, і що з цим робити? У цій статті розглянемо типові причини частих хвороб у дітей різного віку, пояснимо фізіологічні чинники, роль імунітету та щеплень, а також коли варто звернутися до лікаря. Також ви знайдете практичні поради, як зміцнити здоров’я дитини і зменшити частоту захворювань.

Часті хвороби у дітей: норма чи відхилення?

Перш за все, важливо зрозуміти, скільки разів на рік хворіти для дитини вважається нормою. Діти хворіють на респіраторні інфекції частіше, ніж дорослі – це природно, адже їхній імунітет тільки формується. За даними педіатрів, для малюків до 5 років нормальними є 6–8 епізодів ГРВІ на рік. Діти, які відвідують дитячий садок, можуть хворіти і 8–10 разів на рік – і при цьому вважатися здоровими. У молодших школярів частота застуд зазвичай знижується до ~2–4 разів на рік, хоча деякі джерела називають прийнятними і 6–12 легких вірусних інфекцій у дітей 7–12 років. Всесвітня організація охорони здоров’я взагалі вважає нормою навіть до 20 гострих респіраторних захворювань на рік у дошкільнят, якщо вони проходять без ускладнень.

Ключове слово тут – без ускладнень. Тобто важливо не лише, як часто, а і як саме дитина хворіє. Якщо застуди минають легко, без бактеріальних ускладнень (отитів, синуситів, бронхітів, пневмоній), і дитина між хворобами почувається добре – швидше за все, серйозних проблем з імунітетом немає. Частий нежить або кашель у дитини – це неприємно, але якщо вони не переходять у важкі форми, то імунна система справляється зі своїм завданням. Лікарі відзначають, що діти хворіють часто – і це закон життя, адже так їхній організм тренує імунітет. Коли дитина підросте, імунна система дозріє – хвороби теж стануть рідшими.

Що вважається відхиленням? У вітчизняній медицині існує термін «часто хворіюча дитина». Традиційно до цієї категорії відносять дітей, які хворіють значно частіше за однолітків. Наприклад, більше ніж 6 разів на рік у віці до 3 років, або більше 4 разів на рік після 5 років. Також привертає увагу, якщо кожна ГРВІ затягується на 2 тижні і довше або постійно дає ускладнення. У таких випадках варто проконсультуватися з педіатром. Але підкреслимо: універсальної «норми» частоти хвороб не існує. Усе залежить від індивідуальних особливостей дитини та обставин. Буває, що цілком здорова дитина в садочку хворіє щомісяця, а інша – лише раз на півроку. Педіатри радять менше рахувати застуди, а більше звертати увагу на загальний стан дитини та своєчасно реагувати, якщо щось іде не так.

Цікавий факт: деякі імунологи кажуть, що дитина, яка взагалі ніколи не хворіє, – це гірше, ніж та, що хворіє часто. Повна відсутність хвороб в колективі може означати, що імунна система не отримує необхідного тренування. Тому часті легкі інфекції в дитинстві – це нормально і навіть корисно для формування стійкого імунітету. Звісно, мова лише про типові застуди. Якщо ж у дитини кожна хвороба протікає важко або повторюється надто часто, потрібен пошук причин.

Типові причини частих хвороб за віком

Чому одні діти хворіють частіше за інших? Причини можуть відрізнятися залежно від віку. Розглянемо три основні вікові групи – дошкільнят, молодших школярів та підлітків – і типові фактори, що призводять до частих недуг у кожній з них.

Дошкільнята (ясла і садочок)

Малюки до 6 років найбільш вразливі до інфекцій. Це пов’язано з тим, що імунна система дитини ще незріла. Новонароджений отримує антитіла від матері (через плаценту, а потім із грудним молоком), але власний імунітет тільки вчиться реагувати на збудників. Певною мірою імунна система «доростає» до рівня дорослого лише до 5–7 років. Отже, дошкільнятам природою визначено хворіти часто – так вони набувають захисту від численних вірусів і бактерій.

Коли дитина починає відвідувати ясла чи дитячий садок, вона раптом зустрічається з цілим «букетом» нових мікробів. Раніше малюк хворів лише тими інфекціями, які «ходили» в сім’ї, а в колективі кожна дитина приносить свою інфекцію. У замкнутому просторі групи відбувається активний обмін вірусами: на кожну дитину діє чужа флора, до якої її імунітет ще не звик. Тісний контакт із однолітками, спільні ігри, груповий денний сон у одній кімнаті – усе це сприяє швидкому поширенню застуд. Додайте сюди те, що маленькі діти не надто дотримуються гігієни (можуть брати іграшки до рота, мінятися пляшечками, чхати не прикриваючись) – і отримаємо ідеальні умови для частих ГРВІ.

Не менш важливий фактор – незрілість місцевого імунітету та особливості організму малюка. Дихальні шляхи дітей анатомічно вужчі, легені ростуть, формується мікрофлора носоглотки. Наприклад, розвиток альвеол у легенях триває до ~8 років, тому малюки більш схильні до бронхітів. Маленькі діти також довше виділяють віруси після хвороби, ніж дорослі, тобто залишаються заразними довше. Відповідно, у групі садочка інфекція може «крутитися» по колу, коли здається, що дитина знову захворіла, хоча це може бути той самий вірус, який передався від товариша по групі і повернувся назад.

Стрес фактори теж відіграють роль. Для багатьох малюків початок відвідування садка – це емоційний і фізичний стрес: нове середовище, розлука з мамою, адаптація до режиму. Стресові реакції здатні послабити імунний захист і зробити дитину сприйнятливішою до інфекцій. Також діти в садочку більше втомлюються, активно рухаються, і якщо не мають повноцінного відпочинку, це може знизити опірність організму.

Висновок: Часта захворюваність у дошкільнят – явище поширене і здебільшого фізіологічно зумовлене. Імунітет знайомиться з новими збудниками, тренується боротися з ними. Це нормальний процес. Завдання батьків – допомогти дитині пройти цей період з мінімумом ускладнень, приділяючи увагу профілактиці (про це – далі в статті).

Молодший шкільний вік

У молодших школярів (6–10 років) частота застуд зазвичай дещо менша, ніж у малюків. Імунна система вже має досвід боротьби з багатьма вірусами, до того ж з віком покращується гігієна – дитина рідше тягне брудні руки до рота, усвідомлює необхідність мити руки тощо. Проте в перші роки школи діти все ще можуть хворіти доволі часто. Причини цього схожі на садочок: великий колектив, близький контакт, обмін мікробами. У початкових класах діти багато часу проводять в класі, де буває душно, тісно – вірусам легше передаватися повітряно-крапельно.

До того ж на молодших школярів додається навчальне навантаження. Школа – це новий ритм життя: менше денного сну, більше інформації, необхідність сидіти на уроках. Якщо дитина перевтомлюється, пізно лягає спати через гуртки чи домашні завдання, її організм може реагувати зниженням імунітету. Хронічна втома і стрес у школяра – часті причини, чому дитина починає хворіти чи не щомісяця. Згадаємо, що в нормі для молодшого шкільного віку 4–6 ГРВІ на рік – це ще варіант норми. Але якщо кожні 2–3 тижні – явно щось не так. Варто проаналізувати спосіб життя дитини: чи вона достатньо спить, чи не перевантажена секціями, чи має час на прогулянки. Часто відкоригувавши режим дня і знизивши стрес, вдається зменшити частоту недуг.

Ще один фактор у школярів – початок навчання в більших колективах. Якщо в класі 30 дітей, а в групі продовженого дня ще стільки ж, коло контактів розширюється. Навіть якщо дитина відносно загартована після садка, в школі вона зустріне нових людей і мікробів. Тому перші роки школи можуть нагадувати ситуацію “тиждень учимося – тиждень хворіємо”. З віком ця хвиля проходить.

Підлітки

Підлітковий вік (11–16 років) – перехідний період, коли дитина стає дорослою фізіологічно. В цьому віці імунна система вже наближається до зрілої: приблизно до 10–12 років рівень роботи імунітету дитини сягає дорослого. Дійсно, багато підлітків хворіють рідше, ніж у початковій школі. Якщо ж підліток продовжує часто хворіти, причини можуть критися у способі життя або хронічних проблемах зі здоров’ям.

Ось кілька типових причин частих недуг у підлітків:

Нестача сну і відпочинку. У середній і старшій школі навантаження зростають, багато підлітків пізно лягають спати, довго сидять за ґаджетами. Нічний сон менше 8 годин послаблює імунітет. Без повноцінного відновлення організм швидше “підхоплює” інфекції.
Стрес і перевтома. Підлітки переживають стреси через навчання, іспити, соціальні взаємини. Емоційні переживання та хронічний стрес підривають захисні сили організму. Додаються гормональні зміни пубертату, які теж можуть тимчасово знижувати опірність. На фоні стресу часто загострюються й психосоматичні проблеми – наприклад, часті головні болі, розлади травлення, які послаблюють загальне здоров’я.
Шкідливі звички. На жаль, деякі підлітки починають пробувати курити або вживати алкоголь. Пасивне чи активне куріння негативно впливає на дихальні шляхи і місцевий імунітет, роблячи юнака більш вразливим до бронхітів, фарингітів. Алкоголь теж підточує захисні сили печінки та всього організму.
Хронічні ЛОР-проблеми. Часто у підлітковому віці даються взнаки наслідки частих хвороб дитинства – наприклад, хронічний тонзиліт (проблеми з мигдаликами), гайморит, збільшені аденоїди. Такі хронічні осередки інфекції можуть призводити до частих загострень – дитина то з ангіною лежить, то з нежитем. Необхідно лікувати ці захворювання спільно з ЛОР-лікарем.
Порушення харчування. Підлітки нерідко їдять незбалансовано (фастфуд, солодощі, дієти). Нестача білка, вітамінів та інших нутрієнтів або, навпаки, надлишок цукру та джанк-фуду послаблюють імунну систему. Наприклад, науково доведено, що надмір солодкого пригнічує імунітет. А от дефіцит заліза чи вітаміну D може проявлятися як часті застуди через зниження загального тонусу.

Отже, у підлітковому віці здоровий спосіб життя виходить на перший план. Якщо тінейджер часто хворіє, батькам варто проаналізувати його рутину: чи висипається, чи не перевантажений, чим харчується, чи буває на свіжому повітрі. У більшості випадків корекція цих факторів значно покращує ситуацію. В іншому ж підлітків потрібно обстежувати на наявність хронічних захворювань, про які йдеться далі.

Фізіологічні причини частих хвороб у дітей

Розглянемо детальніше основні чинники, які можуть призводити до повторюваних захворювань у дітей (незалежно від віку):

Незрілий імунітет. Дитина народжується з несформованою імунною системою. У перші роки життя захист організму “вчиться” розпізнавати чужорідні віруси та бактерії. Природа передбачила, що малюк не може зовсім не хворіти – адже лише зустріч із збудником дозволяє виробити імунітет до нього. У дорослої людини при вірусній інфекції вже на 1–2 день включається противірусний захист (інтерферони), а у маленьких дітей ця реакція запізнюється до 3–5 дня. Вірус встигає розмножитися, і виникає захворювання. Повільне дозрівання імунної системи – одна з головних причин, чому діти часто хворіють у ранньому віці. Лише до підліткового періоду (близько 10–12 років) імунна реактивність наближається до рівня дорослих (а повного розвитку імунітету, за деякими даними, слід чекати аж до 20 років). До цього часу часті ГРВІ не означають “імунодефіцит”, а є закономірним етапом становлення імунітету.
Велика кількість контактів з інфекціями. Дитину оточує безліч мікроорганізмів, з якими вона постійно стикається у повсякденному житті. І якщо вдома коло збудників відносно обмежене, то варто піти в людне місце – як організм зустріне нових “незнайомців”. Дитячий колектив – справжнє випробування для імунітету. У групі садка чи класі школи одночасно може циркулювати десяток різних вірусів. Наприклад, риновірусів (збудників нежитю) відомо понад 160 видів! Тому, навіть перехворівши, скажімо, нежитем один раз, за місяць дитина може підхопити інший штам і знову матиме схожі симптоми. Деякі віруси не залишають довготривалого імунітету – тобто можна хворіти кілька разів на рік навіть одним і тим же типом застуди. Часта комунікація з однолітками, скупчення дітей у закритому приміщенні, недостатня гігієна – усе це фактори, що полегшують передачу інфекцій у дитячому віці. Тому соціально активні діти (садочки, гуртки, ігрові майданчики) хворіють частіше, ніж ті, хто сидить удома. Парадоксально, але якщо тримати дитину ізольовано від однолітків, це не гарантія захисту: рано чи пізно вона все одно зіткнеться із збудниками, і чим пізніше – тим важче може хворіти через відсутність попереднього імунітету.
Втома, стрес та недосипання. Загальний стан організму сильно впливає на здатність протистояти хворобам. Коли дитина перевтомлена фізично або емоційно, її імунні реакції слабшають. Стрес (навіть у малюків – адаптація до садка, ревнощі до меншої дитини, напружена атмосфера вдома) підвищує рівень гормонів, що пригнічують захисні сили. Відомо, що недостатній сон теж підриває імунітет – уві сні виробляються необхідні для відновлення клітини. Дитині потрібно спати не менше 8–10 годин (дошкільнятам – і більше, з врахуванням денного сну). Якщо дитина регулярно недосипає, пізно лягає, часто нервує – не дивно, що вона починає часто хворіти. На щастя, цей фактор можна змінити, налагодивши режим дня та забезпечивши підтримку і спокійний психологічний клімат.
Нераціональне харчування та авітамінози. Харчування – паливо для імунітету. Дитині необхідні білки (м’ясо, риба, молочні продукти, бобові), щоб синтезувати імунні клітини та антитіла. Також потрібні різноманітні вітаміни та мінерали (вітаміни A, C, D, залізо, цинк тощо). Якщо раціон убогий, одноманітний або дитина мало їсть через поганий апетит, її організм може не отримувати достатньо ресурсів для нормальної роботи імунної системи. Нестача поживних речовин порушує обмінні процеси і знижує вироблення імунних факторів. Особливо це стосується малюків з анемією, рахітом, явним дефіцитом ваги – такі діти, як правило, хворіють частіше.

З іншого боку, надлишок нездорової їжі теж шкодить. Наприклад, надмір цукру та солодощів здатен тимчасово пригнічувати імунну відповідь. Якщо дитина постійно хрумтить чіпсами, печивом замість овочів та білкової їжі, її організм вразливіший до інфекцій. Деякі підлітки виснажують себе дієтами або навпаки переїдають фастфуду – і те, і інше негативно впливає на захисні сили. Отже, баланс у харчуванні є вкрай важливим для профілактики частих хвороб (докладніше про харчування – у розділі практичних порад).

Хронічні захворювання. Нерідко причина частих нездужань криється в наявності якоїсь хронічної патології у дитини. Це може бути як хронічний осередок інфекції, так і інша проблема зі здоров’ям, що послаблює організм. Приклади: хронічний тонзиліт (постійно мешкає інфекція в мигдалинах, що час від часу провокує ангіну), гіпертрофовані аденоїди (дитина майже весь час ходить з нежитем і відкритим ротом, що знижує місцевий імунітет), хронічний гайморит, отит. Також часті бронхіти можуть бути проявом бронхіальної астми, яка потребує окремого лікування. Часті проноси, розлади шлунку можуть свідчити про проблеми травлення або дисбактеріоз, що теж опосередковано знижує імунітет. Анемія (низький гемоглобін) – дуже поширена у дітей – веде до кисневого голодування тканин і погіршує опірність інфекціям. Якщо у дитини є алергічні захворювання (наприклад, атопічний дерматит, алергічний риніт), її слизові можуть бути більш вразливі до вірусів через постійне запалення. Будь-яка невилікувана або недодіагностована хвороба підточує ресурси організму і може проявлятися частими інфекціями. Тому при постійних недугах варто обстежити дитину більш глибоко – можливо, потрібне лікування фонової проблеми.
Генетичні та імунні порушення. На щастя, серйозні імунодефіцити зустрічаються рідко. Вроджені імунодефіцитні стани зазвичай проявляються вже в перший рік життя дуже важкими, нетиповими інфекціями. Якщо вашій дитині вже кілька років і вона в цілому здорова, то ймовірність первинного імунодефіциту низька. Проте генетична схильність відіграє роль у імунній системі. Наприклад, відомо, що хлопчики хворіють частіше за дівчаток тією ж простудою – вважається, що жіночі гормони естрогени краще стимулюють імунну відповідь. Також якщо у батьків в дитинстві були часті тонзиліти чи отити, є шанс, що й дитина успадкує цю особливість (анатомічну чи імунологічну). Деякі діти народжуються з меншими резервами імунітету, якщо під час вагітності мати хворіла, приймала антибіотики чи мала шкідливі звички. Такі малюки можуть частіше хворіти у ранньому віці, хоча згодом при належній підтримці їхній імунітет надолужує норму. Отже, індивідуальні особливості (генетика, стать, умови внутрішньоутробного розвитку) теж пояснюють, чому одна дитина підхоплює будь-який вірус, а інша – рідше.
Відсутність вакцинації. Щеплення самі по собі не запобігають звичайним застудам, але їх роль у профілактиці серйозних інфекцій – колосальна. Дітки, які не отримали вакцинацію згідно календаря, ризикують частіше і важче хворіти на такі інфекції, як кір, коклюш, правець, поліомієліт та ін. Крім того, є вакцини, що захищають від ускладнень ГРВІ. Наприклад, пневмокок і гемофільна паличка викликають до 80% важких бактеріальних ускладнень у дітей (отити, синусити, пневмонії). Щеплення від цих збудників (а вони є в календарі щеплень, хоча пневмококова вакцина може бути рекомендованою, а не обов’язковою) на 80% знижують ризик ускладнень після застуд. Так само, вакцинація від грипу щороку зменшує ймовірність захворіти на грип або принаймні забезпечує легший перебіг. Якщо дитина часто хворіє, особливо перед садком або школою, лікарі рекомендують додатково вакцинувати від грипу, вітряної віспи, пневмококу, менінгококу – окрім обов’язкових щеплень. Це безпечні вакцини, що “навчають” імунітет боротися із збудниками, не викликаючи самої хвороби. Таким чином, щеплена дитина захищена від багатьох інфекцій або хворіє ними у значно легшій формі. Відсутність вакцинації, навпаки, може бути причиною того, що дитина важко переносить інфекції і довго не може одужати.

Підсумовуючи: часті хвороби дитини зазвичай мають комплекс причин – тут і фізіологічна незрілість імунітету, і постійні контакти з мікробами, і фактори способу життя. На щастя, на багато з цих чинників батьки можуть вплинути. У наступних розділах розповімо, коли слід звернутися до лікаря та що робити для профілактики частих хвороб.

Коли потрібна консультація лікаря?

Як зрозуміти, чи все гаразд з дитиною, яка часто хворіє, або вже час бити на сполох? Відповідь криється у характері захворювань та супутніх симптомах. Ось ознаки, які вказують на потребу звернутися до лікаря (перш за все – до досвідченого педіатра, а за потреби – до вузьких спеціалістів):

Кожен епізод ГРВІ дуже важкий або з ускладненнями. Норма – якщо навіть часті застуди проходять відносно легко. Навпаки, ненормально, коли кожна хвороба “спускається” в бронхіт чи пневмонію, супроводжується отитом або гайморитом. Повторні бактеріальні ускладнення (кілька пневмоній на рік, часті гнійні отити, синусити) – тривожний дзвіночок. Це може свідчити про проблеми з імунною системою або іншу патологію, тому необхідне обстеження.
Немає “світлих проміжків” між хворобами. Якщо здається, що дитина хворіє безперервно, місяцями ходить з соплями і кашлем, і ви не пам’ятаєте, коли востаннє вона була цілком здорова – це привід для обстеження. Можливо, є хронічна інфекція (наприклад, аденоїди) або імунний збій.
Для одужання щоразу потрібні антибіотики. Прості вірусні застуди не потребують антибіотика і минають самі. Якщо ж кожного разу лікар змушений призначати антибіотик (через бактеріальні ускладнення чи важкий стан) – щось не так. Можливо, імунітет не справляється без “підсилення”, або ж дитина підхоплює незвично агресивні інфекції.
Є ознаки ослаблення здоров’я загалом. Наприклад, дитина погано набирає вагу чи росте, виглядає постійно млявою, блідою. Чи, скажімо, у дитини збільшені лімфовузли, є висип невідомого походження, довго тримається субфебрильна температура. Такі неспецифічні симптоми можуть вказувати на хронічне захворювання або проблеми з імунітетом. Тут не варто гадати – потрібна консультація лікаря і, ймовірно, аналізи.
Симптоми виходять за рамки звичайних ГРВІ. Наприклад, часті грибкові інфекції (молочниця в роті у дитини старшої 3 місяців, часті грибкові ураження шкіри, нігтів), хронічна діарея з ознаками порушення всмоктування їжі, часті гнійничкові інфекції на шкірі, абсцеси, тощо – все це може бути проявом імунодефіциту. На щастя, таке буває рідко, але краще вчасно перевірити.
Сімейна історія обтяжена. Якщо в родині були випадки ранньої смерті дітей від інфекцій, діагностовані імунодефіцити – слід бути особливо уважними і при найменших підозрах обговорити це з лікарем.

При появі будь-яких з перелічених ознак варто спершу звернутися до педіатра. Лікар оцінить загальний стан, призначить базові аналізи (наприклад, розгорнутий аналіз крові, імуноглобуліни), щоб побачити, чи немає явних відхилень у роботі імунітету або ознак прихованого запалення. З результатами педіатр може направити до вузького спеціаліста:

Імунолог – якщо є підозра на імунодефіцит або суттєве зниження імунної реактивності. Імунолог проведе глибше обстеження, може призначити імунограму, щоб детально перевірити різні ланки імунної системи. Приводом піти до імунолога є частота хвороб більше 4 разів за сезон із ускладненнями або інші згадані тривожні симптоми.
Алерголог – якщо підозрюються алергічні причини частих недуг. Наприклад, у дитини постійний нежить, який може виявитися не вірусним, а алергічним. Або частий кашель на фоні бронхіальної астми, часті шкірні висипання. Алергія послаблює місцевий імунітет і відкриває ворота інфекціям, тому важливо її виявити і лікувати. Алерголог-імунолог (часто це одна спеціалізація) допоможе розібратися, чи не ховаються за “постійними застудами” якісь алергени.
Отоларинголог (ЛОР) – цей лікар знадобиться, якщо у дитини постійно проблеми з носоглоткою: хронічний тонзиліт, аденоїди, отити. ЛОР оцінить, чи не потрібне спеціальне лікування (наприклад, видалення аденоїдів або санування мигдаликів), щоб зменшити частоту інфекцій.
Інші спеціалісти – за показаннями. Наприклад, гастроентеролог (при підозрі на проблеми травлення, дисбактеріоз), ендокринолог (якщо є порушення щитоподібної залози чи інші гормональні проблеми), гематолог (при вираженій анемії або підозрі на захворювання крові) тощо.

Важливо! Навіть якщо дитина часто хворіє, самолікуванням займатися не варто. Постійно давати ліки “для імунітету” без призначення – небезпечно. Краще знайти лікаря, якому ви довіряєте, і разом шукати причину та рішення. Здебільшого серйозних патологій не знаходять – просто треба скоригувати спосіб життя. Але зробити цей висновок має фахівець після обстеження, а не батьки навмання.

Як зміцнити імунітет дитини: практичні поради

Наостанок – блок рекомендацій, що можуть допомогти зменшити частоту хвороб у вашої дитини. Вони корисні для будь-якої дитини, а особливо актуальні для тих, хто хворіє часто. Пам’ятайте, чарівної пігулки від слабкого імунітету не існує. Найкраща “вакцина від усіх хвороб” – це здоровий спосіб життя і профілактика. Отож, що можуть зробити батьки:

Повноцінне харчування. Раціон дитини має бути багатим на білки, овочі та фрукти. Кожного дня бажано споживати білкові продукти: м’ясо птиці, рибу, яйця, молоко або йогурт, бобові. Вони забезпечують амінокислоти для імунної системи. В осінньо-зимовий період слід звернути увагу на продукти, багаті вітаміном C (шипшина, смородина, квашена капуста) – це підтримує імунітет. Залізо важливе для опірності інфекціям – його багато в м’ясі та печінці, а з рослинних продуктів допоможуть печені яблука (в них залізо засвоюється краще, ніж у сирих). Омега-3 жирні кислоти і вітамін D – містяться в жирній рибі (оселедець, скумбрія). Намагайтеся готувати дітям корисну домашню їжу і обмежити фастфуд.
Менше цукру. Солодощі та газовані напої – під забороною, якщо дитина часто хворіє. Звісно, повністю виключити ласощі важко, але мінімізуйте. Надлишок цукру негативно впливає на імунні клітини. Краще запропонуйте альтернативи: фрукти, горішки, домашні корисні десерти.
Достатній сон і відпочинок. Дитина повинна висипатися щодня. Для школяра – це 9–10 годин сну вночі, для підлітка – мінімум 8 годин. Стежте, щоб дитина лягала спати не пізніше 22:00 (для малюків – ще раніше). Перед сном – ніяких гаджетів, щоб сон був глибоким. Якщо дитина перевтомлена гуртками, секціями – перегляньте розклад, залиште тільки найулюбленіші, решту перенесіть на потім. Вільний час і гра теж важливі для психіки. Менше стресу – сильніший імунітет.
Активність і свіже повітря. Регулярні прогулянки – мастхев для здоров’я. В ідеалі дитина має гуляти надворі щодня не менше 1–2 годин, у будь-яку погоду (за винятком хвороби або екстремальних умов). Фізична активність на свіжому повітрі покращує кровообіг, загартовує організм, сприяє насиченню вітаміном D від сонця. Не бійтеся гуляти взимку – морозне повітря саме по собі не викликає застуди, якщо дитина одягнена по погоді і рухається. Навпаки, прогулянки взимку тренують терморегуляцію і підвищують стійкість до переохолоджень. Також заохочуйте дитину до фізичних вправ чи спорту для задоволення – плавання, їзда на велосипеді, футбол, танці або навіть просто активні ігри у дворі. Фізично треновані діти менш схильні хворіти.
Оптимальний мікроклімат вдома. Дитяча кімната повинна бути добре провітрена і зволожена. Сухе та спертеповітря – комфортне середовище для вірусів. Тому провітрюйте приміщення кілька разів на день, особливо перед сном. Бажано підтримувати температуру в кімнаті ~18–20°С і вологість 50–60%. Можна використовувати зволожувач повітря в опалювальний сезон. Уникайте перегріву дитини: не вдягайте надто тепло вдома, нехай краще буде трохи прохолодніше, але вологе повітря – тоді слизові носа не пересихатимуть і зможуть краще затримувати мікроби. Також дуже важливо уникати пасивного куріння: тютюновий дим в квартирі підриває імунітет і пошкоджує слизові дитячих дихальних шляхів. Тому ніякого куріння в домі, а краще – і взагалі поруч з дитиною.
Гігієна, але без фанатизму. Привчайте дитину мити руки після вулиці, перед їжею, після туалету – це просте правило значно знижує ризик кишкових інфекцій і частково респіраторних. Навчіть правильно чхати і кашляти (в згин ліктя або в серветку), користуватися одноразовими носовичками. У сезон застуд варто також регулярно мити носик сольовим розчином (особливо після садка/школи), щоб змити можливі віруси зі слизової. Але! Не створюйте для дитини стерильні умови. Надмірне застосування антибактеріального мила, постійна дезінфекція всіх поверхонь, заборона виходити на майданчик “щоб мікроби не підчепив” – медвежа послуга. У занадто “чистому” середовищі імунітет не тренується, і при найменшому контакті з зовнішнім світом дитина якраз захворіє. Тому дотримуйтесь розумного балансу: звичайна чистота – так, але без стерильності. Нехай дитина грається в піску, з тваринами, бігає босоніж влітку по траві – це природні стимули для імунної системи.
Вітаміни та добавки – за показаннями. Дуже привабливо виглядає реклама “пігулок для імунітету”, але більшість з них не мають доведеної ефективності. Імуномодулятори повинні призначатися лікарем, якщо дійсно є показання (наприклад, замісна терапія імуноглобулінами при імунодефіциті). Самостійно давати дитині “для профілактики” різні сиропи і краплі не варто – можна витратити гроші даремно або навіть нашкодити. Вітамінні комплекси теж краще узгодити з педіатром. Зазвичай, якщо дитина повноцінно харчується, додаткові мультивітаміни не потрібні. Вітамін D нерідко рекомендують майже всім дітям у зимовий період, але дозування має виписати лікар (після аналізу крові на 25(OH)D, за потреби). Наголосимо: основа зміцнення імунітету – не таблетки, а здорові звички.
Профілактичні щеплення. Як вже зазначалося, вакцинація – надійний спосіб захистити дитину від низки тяжких хвороб і від частини ускладнень ГРВІ. Обов’язково перевірте, чи всі щеплення за календарем зроблені. Якщо ні – порадьтеся з лікарем, як надолужити. Додатково варто робити щорічно вакцину від грипу (починаючи з 6 місяців – діткам до 5 років це особливо рекомендовано). Також обговоріть з педіатром можливість вакцинації від пневмококової інфекції, якщо вона не була зроблена раніше, та від вітрянки (для дітей, що її не хворіли). Щеплення не гарантують 100% що дитина не захворіє, але значно знижують ризики і забезпечують легший перебіг.
Позитивний настрій і підтримка. Психологічний аспект не можна відкидати. Діти чутливі до настрою батьків. Якщо в сім’ї спокійна, доброзичлива атмосфера – дитина менше піддається стресам. Підтримуйте малюка, коли він хворіє, але не фокусуйте зайвої уваги на хворобах. Є навіть така думка, що діти інколи хворіють через брак уваги – підсвідомо, щоб залишитися вдома з мамою. Тож намагайтеся приділяти достатньо часу здоровій дитині, гратися, спілкуватися – тоді і потреби “втекти в хворобу” не буде. Хваліть за найменші досягнення у зміцненні здоров’я (наприклад, почав сам чистити зуби, робить зарядку тощо). Позитивні емоції та любов – також чудові “імуномодулятори”.

Що не потрібно робити: кутаючи дитину, тримати в тепличних умовах, постійно давати антибіотики “про всяк випадок”, бігти в садок одразу після одужання (краще дати 2–3 дні на відновлення імунітету). Усьому свій час: з віком більшість “часто хворіючих” дітей перестають часто хворіти – особливо якщо батьки допоможуть їм здоровим способом життя.

Наприкінці зазначимо: якщо ваша дитина постійно хворіє, не впадайте у відчай. В абсолютної більшості малюків це тимчасове явище, яке зникає з дорослішанням. Виконуючи рекомендації лікарів і дотримуючись профілактики, ви вже робите максимум можливого. Решту допрацює природа та час – і невдовзі ваш малюк хворітиме значно рідше, ростиме здоровим і міцним!

Медичний дисклеймер: даний матеріал носить інформаційний характер і не замінює професійну медичну консультацію. Обов’язково зверніться до лікаря, якщо ваша дитина часто або важко хворіє, для отримання індивідуальних рекомендацій.