Імунітет буває природній (від народження) і набутий (адаптивний). Природній імунітет – це імунітет, який людина отримує при народженні. Він полягає у генетично обумовленій несприйнятливості організму до багатьох інфекційних збудників. Забезпечується цей вид імунітету наявністю шкіряного покриву та слизових оболонок, активністю бактерицидних речовин в біологічних рідинах, відсутністю чутливих до збудників клітин, підвищеною стійкістю організму до збудників, функціонуванням спеціальних клітин імунної системи (які утилізують збудників), активністю захисних білків, підвищенням температури тіла.
Захист організму від вірусів забезпечується факторами специфічного та неспецифічного імунітету. Неспецифічний захист — це функціонування системи захисних білків. Характерною рисою специфічного захисту є імунна пам’ять, що зберігається після першого контакту організму з вірусом.
Становлення імунної системи людини є довготривалим процесом. Від народження і до завершення формування власної імунної системи дитячий організм дуже сприйнятливий до вірусів та патогенних мікроорганізмів.
Особливості імунної системи дитини у критичні періоди формування
- І критичний період – період новонародженості. Характеризується слабкою стійкістю до умовно-патогенної мікрофлори; схильністю до виникнення гнійно-запальних процесів; високою чутливістю до вірусних інфекцій.
- ІІ критичний період – від 3 до 6 місяців життя. Імунна відповідь має здебільшого первинний характер без збереження імунної пам’яті.
- ІІІ критичний період –2-3 роки. Розширення контактів дитини обумовлює збільшення частоти інфекційних захворювань. Продовжується формування набутого імунітету.
- IV критичний період – 4-6 роки. Завершується становлення набутого імунітету. Захворювання верхніх дихальних шляхів набувають хронічного або рецидивуючого характеру у зв’язку з недостатністю місцевого імунітету.
- V критичний період – 12-13 років. Розпочинають активно функціонувати статеві залози, у зв’язку з чим відзначаються статеві відмінності в імунному статусі.